Селище Розділ - розташоване на берегах Колодниці - лівої притоки Дністра. На північ від нього тягнеться до Миколаєва смуга горбистих лісів, у яких трапляються печери. За народними переказами на горі Кукуровій біля Роздолу населення ховалося від нападів татар. Тікаючи, вони говорили «Іду на Розділля». Так з часом виникло поселення Розділ.
Ще в документах з 1468 року згадується поле під назвою Розділ, що належало королівським селам Крупсько та Березина.
Доглядачем лісів в 1560-х роках був поставлений шляхтич Мацей Чернієвський, котрому за це були надані в користування ці села. Без королівського привілею він на цих землях заложив місто Розділ, посилаючись на неіснуючий привілей. З приводу цього були призначені комісії 1569, 1571, 1576 рр., котрі визнали збитки скарбові в розмірі 20 тис. гривен, але залишили місто М.Чернієвському, котрий дожив до глибокої старості і досяг чину галицького каштеляна.
Його внучка Анна вийшла за Львівського суддю С. Ржевуського. Спочатку їм дісталась лише частина міста і 21.07.1636 р. вони навіть продали в ній недобудований костел, закладений засновником міста. Близько 1650 р. Розділ повністю перейшов до Ржевуських.
У 1647 році граф С.Ржевуський заснував у Роздолі укріплений монастир ордену кармелітів.
Восени 1648 року в Галичину прийшло козацько-селянське військо під проводом Богдана Хмельницького, яке виганяло шляхту та орендаторів. Разом з козацькими військами йшли і тимчасові їхні союзники - татарські загони, які сподівалися на добру та легку здобич. Вони підійшли й до Роздолу, оточили місто. Після короткої облоги міщани, договорившись з татарами, видали їм оборонний замок.
Народна ненависть до шляхти була така велика, що на початку січня 1649 року селяни навколишніх сіл у кількості до 170 чоловік, напали на місто, побили багато шляхти та орендаторів й захопили їх майно. На прохання міщан вони вбили ненависного управителя Козяровського. Пізніше два організатори нападу були засуджені шляхтою і страчені в Роздолі у 1650 році.
Другий напад на місто вчинили міщани Рогатина разом з селянами навколишніх сіл 7 квітня 1649 року.
У подальшому ході народно-визвольної війни 1648-1654 років місто грабувало польське військо. Перед підписанням Зборівської угоди тут була розквартирована хоругва яворівського старости Собеського - батька майбутнього короля Яна III. В кожну хату ставили на постій двох солдатів, і вони забирали всі продукти.
Ржевуські добудували замок і надовго перетворили Розділ в свою столицю. Замкова галерея поповнилась парадними портретами представників роду і їх родичів. В роздільських лісах відбувались пишні полювання з дамами в високих сідлах і яскравих амазонках, з десятками гончих, загоничів, з блискучими вершниками зі шкірами барсів поверх кірас. Особливо колоритними фігурами були Михайло Флоріан Ржевуський (1687 р.) полковник крилатих гусар, герой битви під Віднем, та його син великий коронний гетьман Станіслав Матеуш Ржевуський (1728).
Розділ не мав привілею на магдебурзьке право, його право було надане Ржевуським, котрі контролювали міські магістратури, зайняті виключно поляками. Українська громада мала дерев'яну церкву, збудовану на початку XVII ст. на передмістю. Вона була невеликою, тридільною, оточеною галереєю. За головним престолом висів невеликий старовинний образ Розп'яття. Церква була красивого. Як свідчив о. Атаназій Юркевнч. довголітній парох Роздолу на початку XX ст., Лянцкоронські, які замінили в Роздолі Ржевуських, реставрували церкву і образ своїм коштом.
Розділ здавна славився своїми пивоварами і обробкою червоного вапняку. Буси-коралі роздільських майстрів до середини нашого століття не мали рівних. Численним був і ткацький цех. Тут виробляли лляне та конопляне полотна. Сильну конкуренцію міським майстрам складали нецехові партачі та піддані, які працювали по фільварках та в маєтку. Так в 1742 р. лиш з фільварків до Роздолу було завезено 29 півсоток лляного, 50 півсоток конопляного та 26 аршин згрібного полотна, півсоток полотна дорівнював 50 аршинам. За півсоток лляного полотна майстри діставали 3 злотих 10 грошей, від конопляного — 2 злотих 10 грошей, від згрібного — 2 злотих 5 грошей. В 1756—70 рр, плата зросла до 4 злотих за лляне полотно, 3 злотих 15 грошей — за конопляне та 2 злотих 15 грошей за згрібне. В середині XVIII ст. дозорцем за виробництвом і поставкою полотна був поставлений Берко Литвин. Він вів облік за всіма волокняними культурами, наглядав за виробництвом полотна, його якістю, платив за сировину, регулював самі замовлення і відчитувався перед графом. Роботу його регламентувала спеціальна інструкція. Ржевуські продавали полотна в Гданську і далеко за межами Польщі. Лиш в 1754 р. вони відправили в Гданськ 33 штуки конопляного і 1411 згрібного полотна.
Ріка Дністер в ці часи була судноплавною від Самбора, а Розділ був значним портом, звідки ходили 10-14 весельні «дубаси», перевозячи до 40 тонн (20 лаштів) вантажів зерна, шкіри, полотна, солі, залізних виробів аж до Бендер, де був торг з турками, молдованами, буджацькими татарами і греками. Зі зміною границь стали плавати аж до Одеси. Перше таке плавання здійснив в 1804 р. з Роздолу К.Бауер на шкуті власної конструкції, перевізши 4800 пудів вантажу. Вся подорож туди і назад тривала з 20 квітня по 20 листопада.
На штабах заліза, виготовлених в Демні, працювали роздольські ковалі, виготовляючи серпи, коси та інший інструмент. Цей промисел став занепадати в кінці XVIII століття.
З інвентаря 1711 року Розділ виглядає невеличким містечком. У центрі проживало 59 сімей, половину з яких складали євреї, а на п'ятьох вулицях - Лісній, Пекарській, Крупській, Ковальській та Збирку - проживало 134 сім'ї. У місті був перевіз через Дністер, який приносив великі прибутки.
У 1730 році М.Ржевуський заснував при монастирі заклад для утримання дванадцятьох убогих.
У середині XVIII ст. Ржевуські створили в Роздолі цілий комплекс господарських будівель для переробки зерна на горілку.
17 вересня 1768 року в Роздолі було страчено сім учасників гайдамацького руху на Східній Україні. Ще двом іншим було відрубано праву руку і ліву ногу. Цими тортурами шляхта намагалася залякати населення, не допустити також спалаху народного гніву проти гнобителів, що назрівав у Галичині.
З 1772 року Галичина ввійшла до складу Австро-Угорської монархії. 1778 року австрійці розквартирували в місті кавалерійський підрозділ, почали будувати стайні для коней. Населення терпіло від них різні кривди. 12 лютого 1779 року в Березині, під Роздолом, стояла угорська військова частина, яка проводила рекрутський набір. Молодих парубків ловили, щоб віддати на багаторічну цісарську службу. У 1780 році в Роздолі був заснований ще один монастир сестер милосердя, в якому перебували десять жінок. У їхній обов'язок входило виховання сиріт, догляд за хворими. Пізніше, в 1829 році, Людвіга Лянцкоронська заснувала при ньому лікарню на 20 ліжок.
У 1794 році в містечку була заснована Тривіальна школа. У 1765 році Михайло Ржевуський - дроговизький староста і одночасно війт Миколаєва - поділив свої маєтки між синами Казиміром та Францішком, а дочкам сплатив гроші.
Землі з Березиною, Роздолом і навколишніми селами дісталися Казиміру, який був високоосвіченою людиною.
Казимір продовжував доброчинні справи свого батька. Він дав пожертви на монастир сестер милосердя в Роздолі, давав ділянки на розширення цвинтарів, гроші на лікування студентів та інше.
В 1792 р. А. И. Лянцкоронський одружився на Ржевуській Л., і з початку XIX ст. Розділ перейшов до Лянцкоронських.
У 1848 р. було зібрано 90 підписів у Роздолі та 84 підписи у Березині під заявою до уряду про розподіл Галичини. У 1848 році в місті були створені загони польської та української гвардії.
В 1857 р. в Роздолі жило 4043 чол, а також 567 чол. при дворі Лянцкоронських. В 1880 р.— в місті 4542 чол. і 104 чол. при дворі. З них лиш 870 були українцями. Тоді ж було збудовано кам'яний гр.-кат. храм, який стоїть і понині. В 1880 р. разом з греко-католиками Берездівців та Крупська храм мав 2616 парафіян. Поляків в місті та при дворі було 1624, а євреїв — 2147 чол., німців — лиш 5.
В 1857 році було створено ще один заклад для бідняків як самого містечка, так і сіл Березини, Крупська, Малехова.
Лянцкоронські мали по всій Польщі більше сорока маєтків, але найбільше полюбляли Розділ.
Спадкоємці з роду Лянцкоронських дбали про розвиток нашого краю. При них виявлено природну сірку і джерела мінеральних вод. При них постали пивоварня, цегельпо-вапняна фабрика, тартак, млин, олійня, кузня, ресторан, оранжерея.
Палац Лянцкоронськнх у Роздолі потопав у зелені чудового парку де росли рідкісні породи дерев. Нині, на жаль, парк має доволі жалюгідний вигляд. Багато дерев загинуло, а ті, що залишилися, здебільшого поражені омелою.
Чудовими були і навколишні ліси: там були прокладені дороги, стежки, побудовані місточки, у ставках виблискувала джерельної чистоти вода.
Один з Лянцкоронських був орендатором роздільської церкви. У 1863 році уряд вів будівництво дороги через Розділ з Миколаєва до Ходорова і Рогатина.
Поряд з іншими лихами, яких зазнавало місцеве населення, немало біди й далі приносили йому пожежі.
На той час у містечку існував шевський цех, що нараховував понад 50 майстрів. Разом з ним був і мулярний цех. Шевці та муляри жили заможно, в центрі міста, а бідніших людей витісняли на край, аж під ліс.
Велика пожежа 1880 р. знищила значну частину міста.
У вересні 1894 року в місті почалася епідемія холери.
У 1910 році населення Роздолу виросло до 6700 жителів серед них було 3500 євреїв, 2200 поляків і 1000 українців. Десять процентів населення було неграмотним, хоча тут працювали вже три школи — 6 і 4-класна чоловіча, 4-класна жіноча.
Місцеві жителі постійно відчували певні труднощі з водою, бо криниць майже не було. Люди мали вози з бочками, в які набирали воду з потока, і возили по містечку, сповіщаючи людей вигуками: „Гей, гей, вода”.
У минулому славився Розділ своїм броваром, млином, форельними ставками, цегельнею, власником якої був Андрій Савицький, монастирською бібліотекою, палацом графа Лянцкоронського. Нині в цьому палаці санаторій, у якому поправляють своє здоров'я, в тому числі й з допомогою славнозвісної моршинської ропи, сотні людей з близьких і далеких країв. Є у селищі комбікормовий завод, станція техобслуговування автомобілів ВАЗ. Відоме воно також і швейною фабрикою.
Нині селище розбудовується за рахунок добротних власних будинків. В цьому році побудована нова школа, в якій навчатимуться біля 700 учнів. Кілька років тому тут споруджено сучасний дитячий садок. Будується нова середня школа.
Селище Розділ відділено від села Березина. Зараз у селищі проживає 2879 чоловік.
На сайті
ВКонтакті