Село розташоване на правому березі річки Щирок, недалеко від місця її впадіння в Дністер. Місцевість ця низинна, в давнину була заболочена. Уздовж Щирка здавна густо росли верби, від яких, очевидно, і пішла назва села.
Поселення було засноване для польських і німецьких колоністів, які мали освоювати галицьку землю. В 1403, 1408 рр. король надає поселенню міське право і заохочує колоністів. В 1407 р. Іван Волошин дістає право за річну данину поставити корчму «Верб'яж» на Щирку в Щирецькій Волі. Можливо до 1403 р. ці терени носили таку назву. Декретом короля 17.06.1423 р. Владислав Ягайло підтвердив магдебурзьке право Вербіжа і поставив тут війтом львівського митника Волчка. В 1425 р. війт дістав ще пустуючі землі Вербіжа для свого забезпечення і посадження на цій землі осадників. Але ця справа йшла туго, осадники йшли неохоче на терени, заселені українцями.
Тому король віддав містечко в заставу львівському католицькому епіскопу за позичені 50 гривен. Восени 1432 р. єпископ позичив скарбу ще 150 гривен і дістав містечко до тих пір, поки скарб не поверне борг. Але уряд вирішив, що католицький прелат скоріше заохотить колоністів і в 1433 р. віддав йому містечко навічно. Однак Вербіж не став містом, українці більш охоче пішли в Горожанну, Щирець, а потім в Розділ та Миколаїв. Вербіж лишився селом, а колоністи поступово змішались з місцевим населенням.
У вересні 1621 року Вербіж знищили турецькі війська, а через п'ять років село було наполовину спустошене кримськими ордами. Восени 1648 року тут з'явилися козацькі загони. Вербізькі селяни разом з ними та при участі селян із сіл Гонятячів, Черкас, Кагуєва напали на двір вербізького орендаря Міцовського, забрали зерно та інші речі, знищили велику пасіку із 126 вуликів, забрали сім скирт сіна і поділили між собою. Брата орендаря Олександра селяни схопили і видали козакам.
7 січня 1885 року в хаті Яця Сенишина було відкрито «Руську читальню». Незабаром член читальні Степан Сарабах був обраний війтом і з його допомогою читальня розгорнула в селі боротьбу проти пияцтва. У цю боротьбу активно включилася молодь. Навесні 1886 року громадський уряд ухвалив заборонити в селі куріння на вулицях та дворах. На порушників заборони накладали кару розміром від 50 крейцерів до 2 золотих, що викликало невдоволення в частини парубків. У селі працювала каса взаємодопомоги з фондом 6 тисяч золотих. У 1910 році у Вербіжі працювала двокласна школа, в якій навчалось 154 учні.
Велике горе принесла селу перша світова війна. Багато членів «Руської читальні» пройшли через страхіття австрійського концтабору.
У 1914 році біля села відбувалися воєнні дії. За переказами старожилів, багато солдатів потонуло в трясовині в урочищі Дубина.
У 1950 році в селі було засновано колгосп. В середині 50-х років село було радіофіковане і електрифіковане, а в 1979 році — газифіковане.
Comments:
На сайті
ВКонтакті