У документах XVII-XVIII століть це село більше відоме під назвою Ричивол. Мабуть, існує народна етимологія походження назви села, яка виводить її від слів «речи»: «Гов!» (кажи: «стій»). За переказами, на місці села колись стояла лише корчма, біля якої зупинялися на відпочинок купці, що їхали з Комарна до Дроговижа і Миколаєва.
Село стоїть майже посередині дороги між містами Комарне та Миколаїв, якраз на найвищому місці цієї дороги. Отож, цілком ймовірно, що купці могли давати тут відпочинок змученим волам після того, як вони витягнули важкі вози на підйом. Крім того, в багатьох давніх документах назва села звучить, як уже було сказано «Ричивол» (могли ж вони ревіти, передчуваючи і годівлю...). Одна з ранніх згадок про нього відноситься до 1463 року.
У 1464 році король Казимир Ягеллончик надав селу магдебурзьке право. Таким чином село дістало статус міста, але Ричагів не зумів цей статус утримати.
У 1560-х роках власникові села М.Тарлу вдалося добитися у короля дозволу на збільшення панщини в Ричагові у два рази, але селяни не погоджувались її відробляти. У відповідь на неодноразові скарги селян король Сігізмунд Август в 1569 р. заборонив Тарлу порушувати привілеї села. А ще через десять років селянам вдалося навіть добитися від королівської канцелярії письмового підтвердження указу 1545 року.
Після кількох татарських спустошень у 1620-х роках багато селянських земель було приєднано до фільварку. В 1622 році орендарем села став В. Средзінський. З його приходом настали важкі часи для селян. Їх примушували робити понаднормову панщину. Тому в 1625 році селяни вчинили навіть збройний опір гайдукам. Однак орендар, зібравши більше гайдуків, напав на село. Вони били людей, грабували майно, ґвалтували жінок.
Король у 1627 році за 11 тисяч золотих передав села Ричагів, Велику та Малу Горожанни поміщикам Лагодівським, вихідцям із села Лагодів на Перемишлянщині. Але й після того через кілька літ знову почалося піднесення антифеодальної боротьби в селі. Село неодноразово спустошували татари.
Навесні 1846 року ричагівці відмовлялися виконувати панщинні повинності. У 1867 році ричагівська громада разом з колодрубівською послали до Відня скаргу на антинародний шкільний закон, за яким викладання у школах велося польською мовою, і вимагали його відміни.
У 1880 році у Ричагові нараховувалось 81 хата і проживало 506 чоловік. Існував тут фільварок Панки. У 1926 році в селі і було засновано читальню. Школи на той час тут не було. У 1927 році в селі вже нараховувалося 104 хати.
До осені 1939 року за селом було закріплено 400 гектарів землі.
Під час окупації німці встановлювали в селі свої порядки. На роботи до Німеччини було забрано шестеро молодих людей.
Улітку 1944 року село було визволене від німців. На фронт було мобілізовано сорок жителів Ричагова.
У 1973 році село було газифіковане. А через два роки ричагівські діти діставали можливість навчатися в середній школі в Новосілках-Опарських.
Село Ричагів відноситься до Гонятичівської сільської Ради.
Щоб знайти дерев`яну церкву потрібно в селі з головної дороги повернути на асфальтовану вулицю, яка веде донизу, а потім праворуч. Церква стоїть біля дороги, на невисокому підвищенні. Найдавніший відомий за датою побудови місцевий храм Успення Пр. Богородиці був споруджений у 1660 році. У 1755 році він отримав привілей від дідича Юзефа Бєльського. В інвентарі від 1823 року зазначено, що дерев`яну церкву Втечі до Єгипту Пр. Богородиці збудовано сто років тому. Існуюча тризрубна триверха будівля походить з 1872 року.
Церква традиційно оточена піддашшям, має два входи - із заходу і півдня, до північної стіни вівтаря прибудована ризниця. Восьмерик нави накритий банею, а четверики бабинця і вівтаря - наметовими верхами. Мені пощастило побачити зовнішній вигляд "старої" церкви, адже незабаром стіни покриють дерев`яною вагонкою. Характерною особливістю святині у Ричагові я вважаю оформлення стін нижнього ярусу дерев`яними пілястрами, які зверху мають кронштейни, що підтримують піддашшя. Такі деталі не дуже помітні, але за ними найпростіше запам`ятати церкву.
Частково використані матеріали з сайту - "ДЕРЕВ`ЯНІ ЦЕРКВИ ЛЬВІВЩИНИ"
Comments: