Село Пісочна розміщене на правому березі Дністра, біля шосейної дороги та залізниці Львів-Стрий, на віддалі 8 км на південь від районного центру і на відстані 50 км від Львова.
Пісочна лежить на важливих транспортних магістралях міжнародного значення і поблизу промислових центрів Нового Роздолу, Миколаєва, Стрия.
Офіційних даних про походження села Пісочна немає. Згідно переказів назва Пісочна походить від слова «пісок», який тут знаходиться на глибині 60-80 см. Очевидно, перші жителі села, копаючи захисні рови, землянки чи ями, виявили тут багато піску і від нього назвали своє поселення Пісочна. Недалеко від села знаходиться курганний могильник епохи ранньої бронзи. В одному з курганів знайдено кам'яну сокиру і кам'яну скребачку, що відноситься до епохи неоліту. Це свідчить, що в той час тут вже жили люди.
Вперше назва села згадується в 1643 році. Згідно архівних матеріалів у 1739 році в селі Пісочна нараховувалось 46 дворів. Селяни-кріпаки належали феодалу В.Подленвському, який жив у селі Черниця.
В другій половині XIX століття була збудована залізниця Львів-Стрий, яка проходить через село Пісочна. Ця залізниця належала князеві Альбрехтові. У 1932 році поміщик Стеданус збудував фабрику дерев'яних іграшок на території сучасного склозаводу. В 1933 році Стеданус продав цю фабрику капіталісту Анкляру, який в цьому ж році заклав фундамент під скляну піч. В 1933 році вступила в дію перша скловарня.
Село Пісочна є центром сільської Ради.
Дерев`яна церква, яка на карті М 1: 200 000 не позначена, стоїть в центрі Пісочної, близько дороги. До 1939р. покровителем храму був пан Вітовт Стефанус (Стеданус), землевласник сусіднього села Черниця. Хрестоподібна у плані, одноверха будівля, накрита шоломовою бенею з маківкою. До південної та північної стін прибудовані ризниці. Навколо бабинця влаштована сучасна зашклена веранда. Вікна у церкві замінено на сучасні з псевдо-вітражами. Будівля повністю покрита пластиковою вагонкою.
Парафіяни провели повний "євро ремонт", після якого на дерев`яну (за конструкцією) церкву не приємно дивитися. Триярусна дзвінниця також отримала "новий одяг". Мабуть, доведеться зробити окрему сторінку про спотворені штучними матеріалами дерев`яні святині, адже їх, на жаль, стає щораз більше. Варто зазначити, що у церкві головний вхід є на місці, де має бути вівтар, адже дорога розташована зі східної сторони будівлі. Храм за розміром доволі великий, а церковне подвір`я навпаки - компактне, тому дуже важко повністю зафіксувати церкву. Це можна зробити тільки з північної сторони, але коли немає сонця.
Загалом, подібно відремонтовані церкви, викликають суцільне розчарування і черговий раз підтверджують думку, що люди не завжди розумні.
Частково використані матеріали з сайту - "ДЕРЕВ`ЯНІ ЦЕРКВИ ЛЬВІВЩИНИ"
Comments:
На сайті
ВКонтакті