Лежить Красів у широкій долині понад річкою Зуброю. Своїм розташуванням він цілком виправдовує назву: тут дійсно красиві краєвиди. До села примикає ще кілька хуторів — Сущин, Варшава, Мідяки. Зі сходу, з лісів, тече до Красова струмок Бобрівка. Назва струмка свідчить, що в давнину у цій, колись заболоченій місцевості, водилось чимало бобрів.
Історія села сягає углиб століть. Тут досліджено курган, який відноситься до кінця III — початку II тисячоліття до нашої ери (епоха міді та бронзи). У ньому знайдено древнє поховання, кам'яну сокиру, кулясті керамічні глечики. Перша письмова згадка про село відноситься до 1443 року. Тоді воно вже належало до королівських володінь, і король надавав його в користування шляхті за службу.
Здавна село перебувало на волоському праві, тобто панщини не відробляло, але за те платило грошові і натуральні податки.
В 1614 р. село дістав Іван Терлецький — війт Миколаєва. В каменоломнях Красова добували камінь для будівництва всіх визначних будов Львова XV—XVII ст.
Після татарських руйнувань 1618—1620 років село обробляло лише 20 гектарів землі. В 1626 році татари знову частково зруйнували Красів. Через два роки після цього в селі жило всього 12 кметів (селян), існувала вже тоді панщина.
Страхітливого спустошення зазнало село від ординців восени 1648 року. Воно обезлюдніло. Але поступово село збільшувалося і в 1765 році вже давало до королівської скарбниці 1720 золотих прибутку в рік.
Після захоплення Галичини Австрією (в 1772 р.) в Красові було засновано німецьку колонію Рейхенбах. У 1828 році село викупив у держави багач Крікстабер
У травні 1848 року австрійська монархія, розхитана революцією, мусила скасувати панщину в Галичині. У честь цієї події жителі Красова поставили пам'ятний знак — «знак свободи».
Після окупації Галичини поляками у школі було запроваджено викладання польською мовою. Рідна мова почала викладатися лише як один з предметів. У 1936 році біля села почали курсувати рейсові автобуси Львів — Стрий, які їздили два рази в день.
З-під гніту панської Польщі Красів було визволено в 1939 році. Протягом 1939—40 років німецьке населення з колонії Рейхенбах було репатрійоване в Німеччину. На його місце прибули жителі з околиць села Вишенька, що на Яворівщині. Та мирне життя в селі тривало недовго - його перервала війна.
У липні 1944 року село звільнено з-під німецької окупації. Близько п'ятдесяти красівців пішли на фронт. Багато з них не повернулися з фронту.
Після війни колишні колонії Рейхенбах і хутір Варшава ввійшли до складу Красова як частини села Благоводівка і Смерехів.
У 1950 році в Красові було організовано перший колгосп.
У 1966 році в селі збудовано торговий центр — продуктовий і промтоварний магазин та кафе «Зубра». Через рік на базі кравецької майстерні створено павільйон побутового обслуговування населення. А ще через рік тут відкрили цех художніх виробів.
Нині село газифіковане, має автобусне сполучення зі Льввом. Варто відзначити, що в селі зберігається цікава пам'ятка архітектури — дерев'яна церква, збудована відомим народним зодчим Лесем Копчуком у 1894 році для крайової виставки у Львові і потім передана в село.
В урочищі «Сущий» знайдено великі запаси глини, придатної для вироблення червоної цегли.
Місцева церква найраніше згадується від 1565 року. Відомо, що у XVIIIст. тут існувала церква св. Параскеви збудована у 1707 році. Була вона дерев`яною, критою гонтом. Біля неї стояла дзвінниця під соломою з 3 дзвонами. На той час (1739 рік) у селі мешкало тільки 5 родин парафіян. В описі церковного майна від 1805 року зазначено, що однокупольна церква збудована з букового дерева і стоїть на кам`яному фундаменті. Поряд розташовувалася дзвінниця на дубових стовпах. У кін. XIXст. тодішній парох о. Є.Шухевич писав, що церква всередині була доволі бідною. У 1894 році, на краєву виставку у Львові, організовану з нагоди 100-річчя повстання Т.Костюшка, народний майстер з гуцульщини Лесь Копчук, збудував дерев`яну церкву, яка після виставки з ініціативи о. Є.Шухевича була куплена красівською громадою і перевезена у село, де стоїть дотепер.
Посвячував її у 1896 році тодішній митрополит Сильвестр Сембратович. Ікона Богородиці Одигітрії зі старої красівської церкви, намальована у першій третині XVст. зберігається у Національному музеї у Львові. До 1939р. покровителем храму була фундація ім. Абрагамовичів зі Львова. Дерев`яна церква знаходиться у північній частині села, на крутому схилі. Хрестоподібна у плані, має три верхи. Стіни вертикально шальовані новими дошками, дахи накриті цинкованою бляхою, фундамент обкладений природним каменем - видно, що святиня відремонтована. Проте основна відмінність церкви у тому, що головний вхід розташований... зі сходу ( там, де має бути вівтар ). Можливо нетрадиційна орієнтація головної осі храму зумовлена специфікою місцевого рельєфу. Загалом, церква сприймається більшою ніж вона є, оскільки розташована вище по схилу від спостерігача.
Частково використані матеріали з сайту - "ДЕРЕВ`ЯНІ ЦЕРКВИ ЛЬВІВЩИНИ"
Comments:
На сайті
ВКонтакті