Березівці (Броздовичі) - село у Миколаївському районі Львівської області, що сусідить на сході із містом Новий Розділ. Село лежить на ходорівській автотрасі, до Дністра звідси 2 км. Назву ніхто з істориків до беріз не прив'язує: скоріше до берестового лісу, а може колись оселилися тут жителі Берестя (сучасного Бресту).
Історія
Село Березівці належить до одного з найстаріших сіл Миколаївського району. Воно засноване ще у 1410 році, і довгий час вважалося містом, що мало привілей проводити ярмарки і щотижневі базари щосереди. В центрі площа Ринок (костел лежить неподалік неї), від якої відходило 6 вулиць. До костелу вела вул. Підкостельна, до церкви - Підцерковна, Боринецькою простували в Бориничі, де була залізнична станція, а ще існували вулиці Зелена, Блонна А і Блонна Б - ці вели аж до придністровських лук. Біля річки стояло 3 млина. Через містечко тік потічок Вишнівчик, через який вів дерев'яний міст.
На ходорівській дорозі стояла фігура св. Яна, на бориничівській дорозі - хрест в пам'ять про 20-річчя польського повстання. Пам'ятник знищили радянські військові в часи Другої світової війни. На вулиці Блонней А стояв цементний Христос з хрестом авторства Антонія Сухоровського.
В часи, коли Берездівці були містом, тут жила велика юдейська громада. Знаходилася дерев'яна синагога (збудована в XVIII ст., розміри 17 на 20 м. висота 12 м), яку розібрали під час Другої світової війни.
Містечко було невеликим: лише одна кам'яниця була двоповерховою, а саме будинок польського товариства Народної школи. При школі діяв магазин сільськогосподарського товариства, концертний зал з гардеробом. Тут відбувалися не лише зібрання місцевого стрілецького товариства, а й ставилися самодіяльні вистави.
Українське населення Берездівців теж мало народний дім. Ще в поселенні містився двір, що був власністю закладу графа Скарбека, при якому діяла гуральня (дивне заняття для сиріт - саме вони в ній працювали).
Перед другою світовою телефонна мережа Берездівців складалася з наступних абонентів: пошта, поліційний постерунок, парафіяльна канцелярія і міська управа. Але було вуличне освітлення - для цього використовували нафтові лампи.
В двох довгих одноповерхових будинках діяла семикласна (до 1923 р. - шестикласна, до 1913 р. - 5-класна) школа. Викладали польською мовою, щоправда, дві години на тиждень учні вивчали українську. Директор школи жив там же, у приміщенні школи.
Шкільне подвір'я прикрашав пам'ятник на честь 10-річчя незалежності Польщі (1928 рік?): орел на постаменті.
Мали Берездівці власну футбольну команду "Стрілець". Суперниками як правило були футболісти з Роздолу, іноді з Бібрки ("Орлята"), чи Жидачева (теж "Стрільці").
Вночі за містечком наглядала добровільна варта, на яку заступали щодня по 6 чоловіків. Кому був час чергувати, отримував спеціальну палицю. Українці вартували під церквою, поляки - під костелом. В час Другої світової війни євреїв з Берездівців вивезли до гетто в Стрию. Поляки містечка покинули рідне поселення в 1945 р., щоб оселитися на Шльонску.
Архітектура
У 1906 році в містечку за проектом Василя Нагірного була збудована велична п’ятибанна церква Різдва Христового. У Берездівцях зберігся бароковий костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст., фундатором якого у 1410 році був дідич містечка Бенедикт Бенко. У 1769 році дідичка Францішка Жевуська, на місці старого храму побудувала мурований костел Воздвиження Чесного Хреста. 16 травня 1746р. У костелі на іконі Розп’ятого Христа з’явилася кров. Цей факт офіційно завірено підписом та печаткою архієпископа Львівського Миколая Вижицького від 1 квітня 1747 року. Ікону Господа Ісуса Берездівецького було оточено великим культом. Під час ІІ Світової війни образ було перевезено до Польщі.
Comments:
На сайті
ВКонтакті