Миколаїв. Львівська область

Так вважає 90-річна жителька Криниці Анастасія Вірт, хоча й стверджує, що в житті буває по-різному. ЇЇ 88-річна сестра Параскевія про секрети миру і згоди в родині теж висловлюється, не задумуючись: «Сваритися нетреба ніко­ли. І вже буде злагода!»

...Дві старенькі сестри живуть під одним дахом. А ще в цій ошатній новій оселі неподалік від церкви Царя Христа мешкає син пані Параскевії Сте­пан із дружиною Оль­гою, а також молода сім'я Марії та Любомира.
На хуторі Шлявщина, де сестри народилися, бать­ки утримували велику гос­подарку. Коли Анастасії було 4 роки, а Параскевії всього півтора, померла їхня мама - у двадцятичотирирічному віці. Ще шість років прожила баб­ця. А потім тато одружив­ся вдруге. Мачуха стави­лася до чужих дітей доб­ре, не кривдила їх. І ні вона, ні батько не забо­роняли здібним дівчаткам ходити в школу. Анастасія закінчила шість класів, ще у сьомий ходила, але всього один день. Була єдиною дівчиною в класі, тому школу залишила. А Параскевія перестала відвідувати школу після четвертого класу. Допо­магали батькам у госпо­дарських справах. Старша донька навіть кіньми об­робляла поле, а молодша більше допомагала мачусі у справах хатніх. Незаба­ром і мачуха померла, за­лишивши ще трьох нажи­тих доньок, отож, довело­ся Параскевії й Анастасії допомагати батькові їх ви­ховувати. Потім Анастасія була служанкою в мединицького судді. Вийшла заміж. Але доля завдала їй страшенного болю. Помер тримісячний син. Чоловік після війни у сім'ю повер­нувся не відразу - через багато років, уже зали­шивши наступних дружин, але Анастасія, раніше втративши ногу й будучи інвалідом, його не прий­няла. Коли загинула донька-десятикласниця, зали­шилася зовсім сама. По­вернулася на батьківське обійстя.

Попри інвалідність, утримувала господарство, працювала в колгоспі, навіть сестрі допомагала в роботі. Ра­зом збудували хату. А вже їхня сучасна оселя зведе­на сином Параскевії Сте­паном, куди навідуються його брат Роман та сестра Віра. А ось Богдана у сорок років не стало...

-У житті різне буває, але все минає, - каже пані Ана­стасія.
-Я пережила шість «наркозів», приймала «пушки» на Броньовій у Львові, але добре, що он­кологічного нічого немає і ще тримає мене Господь на світі. У моєму класі було 12 дівчат і 18 хлопців, але нині живе лише двоє... І пам'ять маю добру, зрідка й до храму їду на візку. Коли краще бачила, до ста­рої церкви вишивала сер­ветки, рушники. Головне в житті - жити тихо, мир­но, не сваритися...

На правах реклами: шукаєте де придбати дешеву нерухомість, без посередників.. Пропонуємо переглянути бізнес інформаційний портал, де можна знайти багато оголошень по продажу нерухомості, в тому числі й жилая недвижимость. Також вас зацікавить на сайті різні статті по темі, найсвіжіші новини тощо...