Миколаїв. Львівська область

Престижна перемога у Всеук­раїнському турнірі «Діти - олі­мпійська надія України» збірної Львівщини, сформованої на базі дівчат Миколаївського району, свідчить не тільки про талант наших землячок, а й про належ­ну працю їхніх наставників. Дум­ками з цього приводу ділиться головний тренер, досвідчений наставник чемпіонок, відмінник освіти Пилип Криза:

- У нашому районі футбол — єди­ний вид спорту, який є в кожному селі, і до нього повсюди почали тяг­нутися і дівчата через дуже просту мотивацію: ми не гірші від хлопців. А найбільше ентузіасток назбирало­ся у Крупську, Київці, Роздолі. Зали­шалося їх тільки об'єднати і дечого навчити. З приходом до керівництва Івана Коваліска, у ДЮСШ “Нива- 2004” на повну силу запрацювало відділення футболу серед дівчат, де тренерами є Андрій Мелешко і я. Основне наше завдання — знайти здібних дітей. А вони, повірте, є скрізь. 

Ми набираємо групи з п'ято­го класу, але часто батьки приводять своїх чомучок і меншими. Ви б по­бачили, як горять їхні оченята від побаченого справжнього м'яча! Якщо ж вдасться забити ще й гола, то ра­дості не має меж. Звичайно, коман­дною грою вони займаються не одразу. Спочатку є багато різних фізич­них вправ з легкої атлетики, гімнас­тики, акробатики. Хочу зауважити, що у секцію беремо дівчаток лише з дозволу батьків і тільки після проходження медичного огляду.

- Які виникають проблеми?

- Найбільше “шпиць у колеса” нам вставляє медицина. Уявіть собі, що торік у Роздільській школі із трьох­сот учнів лікарі заборонили займати­ся фізкультурою третині із них, по­над сотні дітей рекомендували зай­матися у підготовчій групі і лише решті дозволили бути в основній. Думаю, що тут не ос­танню роль відіграла агіта­ція медиків се­ред батьків. Не дуже люблять і вчителі у школі, коли діти часто відлучаються на змагання, бо їздять переваж­но найздібніші. Але школярі, які добре вчаться, швид­ко наздоганяють своїх ровесників після пропущених занять. А хто не хоче вчитися, то і без поїздок на змагання вчитися не буде. Пригадую, ми у свої шкільні роки по два місяці уроків не відвідували, бо допомагали колгоспам у збиранні картоплі, буряків, але всі успішно закінчували школи і мали хо­роші знання.

- А хто входить у групу підтримки?

- Насамперед - самі діти, їхні бать­ки. Також керівництво району, зок­рема, керівник відділу у справах сім'ї, молоді та спорту райдержадміністрації Іван Наконечний і, звичайно, директор Роздільської школи Ярос­лав Яковець, у школі якого ми і кує­мо майбутні перемоги.

- Напевне, діти Вас люблять, якщо тягнуться?

- Найперше треба любити їх, спілку­ватися з ними, уміти зацікавити, і вони обов'язково відповідять взаємністю. А про результат говорять їхні успіхи у спорті. За останні два роки ми чотири рази побували на змаганнях у Польщі, тричі — в Одесі, були і в Мукачево, Івано-Франківську, Рівному, Ковелі, Моршині, Трускавці. Якщо для пере­січної дитини поїздка у Львів - велика подія, то для нас - це звичне явище.

- Як Вам вдалося дійти до тріумфального фіналу?

- Досягти чемпіонської вершини було непросто. У травні ми перемогли у першості області, у червні — у зо­нальних змаганнях в Одесі. Ще на обласному етапі було сформовано збірну Львівщини, кістяк якої скла­ли новороздільці і вихованці Мико­лаївського району. На жаль, дівчата з Моршина в останній момент у складі збірної не з'явилися. Хоча, можливо, то і на краще. На. передостанньому етапі змагань в Одесі ми потрапили у групу із командами Чернігівського спортінтернату, переможцями мину­лорічної першості із Сумів та Во­лині. Перемігши чернігівчан — 1:0 і сумчан — 3:0, наші дівчата здобули право змагатися з одеситками за го­ловний титул. За нас уболівали всі учасники фінального турніру, а за господарів — лише кримчани і батьки. Не підвели і наші вихованки, проде­монструвавши свою майстерність і командну гру. Молодці! Хочу подя­кувати за підтримку батькам спортсменок, а також Миколаївській райдержадміністрації, адже завдяки їм ми на цих змаганнях виглядали особ­ливо привабливо у новій формі, дуже схожій до тої, яку традиційно одягають футболісти львівських “Карпат”.