"Привид ходить по Європі, привид комунізму", — такими словами К.Маркс і Ф.Енгельс почали свій знаменитий "Маніфест Комуністичної партії". Минуло вже понад 150 років, але "привид", який забрав десятки мільйонів українців та перетворив наш чорнозем на "зону відчуженя", усе ще ходить…
Цього року нам обрали нового президента, а, отже, і нову політику, в тому числі і на історичному фронті… 23 березня 2010 року вийшов Указ Януковича «Про додаткові заходи щодо відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років». Як студента історичного факультету мене, в першу чергу, обурює; як галичанина − те, що ця війна тривала всього з «1941 − 1945»; як онука молодшого сержанта Добушовського Василя, який 8 травня 1945 р. «брав» Берлін, мене обурює сам процес святкування цього свята. Пояснюю…
Як студента історичного факультету, мене обурює термін «Вітчизняній»... По-перше: якщо вже радянсько-російська історіографія намагається прищепити подіям 1941 − 45 років термін «Велика вітчизняна війна», то нагадаємо, що в імперській історії ХХ століття «Великая отечечественная» вже була. Йдеться про Першу світову війну, яку в Росії офіційно називали «Второй оттечественной войной» (перша − це війна з Наполеоном 1812 року). Отже, події 1941 − 1944 рр., спираючись саме на російську історіографію та хронологічні принципи − ніяк не можуть трактуватися як «Великая отечественная». По-друге: якщо замислитись над самим терміном «вітчизняна», то він заперечує статус «світової» й радше несе значення якоїсь громадянської, аніж міждержавної війни.