Народився 1890 р. у Дорнфельді (тепер с.Тернопілля Миколаївського р-ну). Загинув після 1945 р.
Виходець з родини німецьких колоністів. Добре знав українську мову. Закінчив німецьку школу у Дорнфельді і офіцерську школу, Учасник Першої світової війни. Майор австрійської армії. Разом з братом Данилом у грудні 1918 р. зголосився добровольцем УГА. Отаман, а з червня 1919 р. підполковник УГА. Один з кращих полководців УГА. Комапдант VII Львівської бригади, яка обороняла Миколаїв в травні 1919 р., групи «Південь» під Львовом, один з ініціаторів Чортківської офензиви (червень 1919 р.), командант пробоевої групи в Бережанах, командант корпусу, старшина ЧУГА і командант похідної групи, яка пробилася у 1920 р. в розположення польських військ.
З початку 1930-х років — полковник вермахту, служив в Абвері здійснюючи зв'язок з українськими націоналістичними організаціями.
Прихильно ставився до ОУН Бандери. Був один з ініціаторів формування V складі розвідувального полку «Бранденбург» українських легіонів «Нахтігаль» і «Роланд», набраних з бойовиків ОУН-Б.
Призначений у 1941 р. референтом українських справ в Управлінні Геперал-Ґубернаторства прихильно ставився до ідеї української державності. Після проголошення незалежності 3.07.1941 р. у Кракові на зустрічі з С.Бандерою, Р.Шухевичем, В.Горбовим та іншими лідерами ОУН-Б пробував відшукати компромісне рішення. З серпня 1941 р. виступав з планом формування українських частин у складі вермахту, шукаючи порозуміння з діячами ОУН Мельника, де було багато його колишніх побратимів з УГА. Ця ініціатива привела до створення дивізії «Галичина», головою Військової управи якої у 1943 р. був призначений А.Бізанц.
Військова управа займалася набором і організацією дивізії та опікувалася як самими дивізійника чи так і їх сім'ями. А.Бізанц був схоплений контррозвідкою «Смерш» в останній день війни в Австрії, куди він поїхав рятувати дивізійників. Засуджений військовим судом у Польщі, загинув у сталінських катівнях або страчений у Польщі.