Народився 1.11.1876 р. в с.Гірському на Миколаївщині. Помер 14.08.1898 р. в с.Гребенне на Ряшівщині (тепер Жешівське воєводство у Польщі). Син о.Костянтина Козловського. Талановитий поет з трагічною долею.
З 1895 р. навчався у Львівській політехніці. Перший твір — епіграма «Любов». Деякий час писав москвофільським язичієм. Уже будучи смертельно хворим, відчуваючи холодний подих смерті, він приніс свої ліричні вірші па суд Івана Франка. Частина з них під назвою «З поезій засудженого на смерть» була опублікована у 1898 р. в часописі «Літературно-науковий вісник».
По смерті поета, у 1905 р. , вийшла його збірка «Мірти і кінариси», яку підготували Іван Франко та Михайло Мочульський. У передмові до цієї збірки Франко писав «Складаємо цей вибір його писань на його забуту могилу як пам'ятник по чоловіці талановитім і щирім, якому за житя доля не дала нічого для скрашення існування, та який полишив найкращі квіти своєї душі іншим для скрашення їх існування».
Козловського відзначали легкість і простота вислову, мелодійність. Він пробував себе в різноманітних жанрах. Неопублікованими залишилися драматична поема «Лешко», переклади і переспіви частини поеми Д.Байрона «Гяур», балади Л.Уланда «Геральд», віршів Г.Л.Бюргера та ін.
Comments:
На сайті
ВКонтакті