Народився 1902 р. у Миколаєві. Помер 8.09.1963 р. у Балтиморі. Вчений, лікар, один з провідних фтизіатрів.
Юнаком вступив в ряди УГА і брав активну участь у визвольних змаганнях. Після війни емігрував до Чехословаччини, де закінчив гімназію і на Кардовому університеті отримав диплом лікаря (1931). Спеціалізувався з фтизіатрії — науки про туберкульоз легенів і методи його лікування. Працював у туберкульозних санаторіях. В 1936 р. став директором шпиталю в Ялові біля Пльзеня. У 1940 р. обраний головою Спілки Українських Лікарів у Чехословаччині. Про цю спілку написав обширну працю поміщену у «Лікарському віснику» (1958, ч.10, 1959, ч. 14). У 1945 р. виїхав з родиною до Баварії, де працював у Регенсбурзі у шпиталі для ДП-стів (політичних біженців). У 1849 р. емігрував у США, де був старшим лікарем, а з 1960 р. суперінтендантом туберкульозного шпиталю у Мериленді. Член Українського Лікарського Товариства Північної Америки, один з засновників відділу товариства у Мериленді. Помер від важкої хвороби. Похований на цвинтарі у Балтиморі.