Люди тонкої душі завжди сприймають світ і усе навколо не так, як інші. Вони захоплені красою весни, замилувані барвами кольорів ранкового поля, закохані у пору юності… Такою людиною, великим романтиком у Гірському є Михайло Олексійович Павлішак – поет, художник, щораз веселий жартівник і водночас добрий мрійник.

Народився в селі Горуцькому 8 жовтня 1932 року в звичайній селянській родині. Виховували синів мати і вітчим.

Закінчивши 7 класів сільської школи, Михайло пішов працювати на будову. Серце молодого юнака було сповнене сил і мрій. Так вабили до себе різні барви рідного краю. І та любов, сильна, палка, виливалася через фарби на полотно. Михайло захопився малюванням. Та тільки-ось бракувало знань.

Першу мистецьку науку отримав від майстра із сусідніх Меденичів, якого запросили реставрувати Гірську церкву. Михайло почав малювати, з’явилися перші досконалі спроби. Згодом почав малювати і образи - «Ісус Христос з Ангелом на Оливній горі», «Святе сімейство», «Святий Апостол Петро із ключами до раю». Мальовані хоругви та ікони прикрашали Гірську, Раделицьку і Купновецьку церкви. Михайло мріяв продовжити своє навчання у Львівському художньому училищі. І мрія здійснилася… та всього лише на кілька місяців, бо несподівано тяжко захворів і у 1968 році переносить важку операцію, отримує ІІ групу інвалідності. З того часу все стало якимось іншим, прийшло усвідомлення того, що життя – це безцінний дар. Пречиста Діва Марія, яку обрав своєю покровителькою і заступницею, допомогла перебороти клінічну смерть, повернула до життя, до рідних батьків, допомогла знайти сили і мужність жити далі.