Споруда історико-краєзнавчого музею на вулиці Шептицького, що в центрі Миколаєва, викликає неоднозначні оцінки не тільки місцевих жителів, а й гостей міста. М'яко кажучи, вона давно вимагає ремонту - і зовнішнього, і внутрішнього.
Руйнування спричинюють не лише погодні умови, а й люди, чиї дії широкому загалу геть незрозумілі. Наприклад, у 2010 році почато облаштування дорожного хідника, що примикає до будинку, однак, не завершено. Тієї ж таки минулої осені попередня міська влада вибори програла, а нинішня наразі робіт не продовжує. Внаслідок дощу на місці бруківки (чи асфальтного покриття) утворюється озеро, вода обгороджена бордюром і нікуди не стікає, а поки крізь каміння просочується в грунт, поступово підмиває фундамент музейної споруди. Хіба він через це не може послабитися? Хіба через це будинок не може просто-напросто розсунутися? Чи це передбачити так важко? Зрештою, йдеться і про незручності для пішоходів, а також для пасажирів, які поблизу очікують на автобус.
Минулого тижня з наміром ознайомитися із ситуацією із депутатом районної ради Михайлом Галущаком вирушаємо у центр міста. Приємно було здалеку побачити відчинені двері установи. Марія Ганич, директор музею Миколи Устияновича та Уляни Кравченко і відповідальна за історико-краєзнавчий музей, повідомляє, що очікує на прихід гімназистів, для яких проведе екскурсію. Експонати неординарні, бо підтверджують події минулого саме нашої місцевості - Миколаївського району. А за декілька хвилин приходять учні та, як і ми, зацікавлено усе оглядають, Марію Михайлівну слухають, затамувавши подих. Тоді подумалося: “А чому б не організувати постійну роботу установи?” Пізніше висловилася уголос...
- Це можливо лише в частині музею, бо інша потребує внутрішнього ремонту, - зазначає Марія Ганич. - Завдяки, серед іншого, публікаціям у "Громаді", сприяння підприємців, молоді, безробітних, два роки тому звернуто увагу на цю споруду. А десь чотири роки тому почато проводити до ладу музей Миколи Устияновича та Уляни Кравченко. Перекрито дахи, що дуже протікали, засклено вікна, почато газифікацію, наведено елементарний порядок в кімнатах тощо. І якщо другий музей задіяно, то в історико-краєзнавчому є кімнати, де необхідний серйозний ремонт. На 2011 рік коштів не передбачено. Закликаю громаду міста посприяти, хто чим може. Уже зголосилися представники Молодого Народного Руху, школярі, пластуни. Отож, можливо, буде оголошено громадську толоку. А щодо поповнення експонатів, то кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного Університету “Львівська Політехніка” Іван Хома пообіцяв посприяти оновити копіями викрадену вітрину військових відзнак і нагород, а також відзнак і нагород українських організацій та товариств. До речі, саме з цієї кімнати, де знаходиться вітрина, і необхідно почати ремонт.
- Було б доцільним провести День відкритих дверей музею, - приєднується до розмови Михайло Галущак, - бо багато миколаївців навіть не знає, що в цій установі можуть бути, наприклад, світлини чи інші експонати про їхніх батьків, про них самих... А це дуже цікаво! І я впевнений, що тоді ці люди обов'язково прийдуть і допоможуть хоча б поприбирати, деформувати стенди тощо. Хоча тут потрібні і матеріали - он там підлога зовсім прогнила, в іншій кімнаті стеля впала... Молодь допоможе. Треба оголосити толоку!
Надаємо можливість висловитися про бачення перспективи історико-краєзнавчого музею.
Голова комісії міської ради з питань культури, освіти, молоді і спорту Ярина Маланій:
- Ситуацією, що склалася, я незадоволена. Вважаю, що музеєм повинна опікуватися людина, віддана своїй справі, тому пропоную, щоб установу очолив хтось інший. Музей мусить бути! Можна зробити платний вхід - хоча б символічно по одній гривні. Впевнена, що діти залюбки прийдуть на екскурсії, щоб пізнати історію нашого краю.
(Автор робила спробу оприлюднити бачення перспективи музею і міського голови. На жаль, поспілкуватися із ним навіть телефоном не вдалося.)
Заступник голови районної ради, автор історичних досліджень Ярослав Папуга:
- Такий музей у місті потрібен, це безперечно, але проблема вимагає коштів. Це власність міської ради, тому фінансові питання вирішує вона. Поки-що в районну раду з цього приводу міська рада не зверталася.
Професор-історик Леонтій Войтович:
- У Миколаєві жив великий ентузіаст музейної справи Іван Маційовський, який зібрав увесь матеріал, тому в пам'ять про нього треба музей зберегти. Мусимо знайти спосіб, щоб це не пропало. Але цим, серед інших, насамперед повинна перейнятися влада. На мою думку, можна доручити і “Пласту”, і за відповідну плату могла б опікуватися установою директор музею Миколи Устияновича та Уляни Кравченко Марія Ганич, яка вдихнула б у нього життя. Вона справді розуміється на музейній справі і прикладає багато зусиль для збереження наявних експонатів, організувала неодноразове прибирання споруди, яка тривалий час після смерті Івана Маційовського була зовсім занедбаною.
Директор Миколаївської гімназії Ігор Ониськів:
-Я вважаю, що цей музей потрібен. Пригадую, подавав туди експонати, подаровані моєю мамою. Вартує установу задіяти, щоб діти мали можливість детальніше вивчати минуле свого району, адже у шкільному підручнику такої інформації немає...
На сайті
ВКонтакті
Коментарі
Краще зробити 3D тур по музею і викласти в інтернеті, а сам музей використовувати як виставковий чи конференц зал з паралельно виставленими "експонатами" і екскурсії робити лише для шкіл чи просто груп осіб, але за попереднім замовленням. Сидіти там працівнику і вичікувати тих "клієнтів за 1 грн." непотрібно.
Стрічка RSS коментарів цього запису.