… Влада переконалася, що контролює вона у нашій державі далеко не все і не всіх. Вчора повідомлення , ніби з війни, з’являлись одне за одним. «Впав сайт президента», «Впав сайт Верховної ради… СБУ… міліції… партії регіонів… комуністів…». Влада істерично пробувала щось пояснити з екранів наразі підзвітного телебачення, та протидіяти атакам була не в змозі…
Так сталася знаменна, на мою думку, подія. Молоді люди, котрі досить байдуже реагували і на арешти лідерів опозиції, і на різні законодавчі новації реформаторського уряду, збунтувались. Пікетування уряду тут – найменш помітне. Хакери атакували сайти, причетні до владних інституцій. Під напором вітчизняних умільців не встояло нічого. І чисельні команди ІТ – спеціалістів, котрі обслуговують сайти державних органів, не можуть протистояти атакам розгніваних і ще вчора, ніби байдужих та законослухняних громадян. Принцип «Друзям – усе, ворогам – закон» поставлено під сумнів.
На жаль (а, може, й на щастя), для більшості наших читачів Інтернет – щось далеке й незрозуміле. Так склалося, що вже пізно освоювати отой віртуальний простір, бо в часи їхньої молодості про такі речі ніхто не смів і мріяти. Для молодшого покоління Інтернет не тільки джерело інформації та спосіб спілкування, а вже щось набагато більше і важливіше, без котрого важко уявити бодай один день життя. Загалом, один із найбільших винаходів людства минулого століття сьогодні поза конкуренцією, і ні телебачення, ні друковані ЗМІ змагатись щодо кількості користувачів із ним не в силі. Зрештою, і не дуже намагаються.
Оскільки живемо у бідній (стосовно доходів пересічних жителів) країні, то й більшість наших громадян, особливо молодих, не в змозі придбати ліцензовані програми, купити офіційно фільми, музику, книги. Не є великим секретом, що все це, при певній наполегливості та обізнаності, можна відшукати на безмежних просторах Інтернету. Чим, здебільшого, і користуються молоді люди. Добре це чи зле – питання, радше, філософське. Однозначно, що такі дії протизаконні, бо суперечать не тільки українським законам про захист інтелектуальної власності, а й міжнародному праву. Та є так, як є. Влада, «навівши порядок майже у всьому», нарешті дісталась Інтернету. І вольовим рішенням закрила декілька потужних Інтернет – ресурсів, котрі дозволяли своїм користувачам обмінюватись різноманітними матеріалами. Звичайно, в обхід закону. З іншого боку, ну звідки у молодої людини 10-20 тисяч гривень на офіційну покупку, приміром, якоїсь графічної програми чи потужного текстового редактора?
Думаю, що незабаром усе внормується. Зрештою, і влада формально права, бо закони потрібно виконувати. Ось тільки не було б такої реакції, якби попрацювали правоохоронці більш «щільно» із сайтами, котрі наповнені насильством, порнографією, іншими неподобствами. Потрібно робити висновки. Сьогодні Інтернет – те середовище, де за лічені дні можуть організуватись мільйони осіб і проконтролювати такі дії неможливо. Нещодавні революції в Африці, протести в Росії, Казахстані і т.д. показали, що заразі влада уже не може запобігти самоорганізації своїх громадян. Випущеного Інтернет - джина назад уже не сховаєш. Як і корупцію, багатомільйонні крадіжки, протиправну діяльність, кумівство, рейдерство і т.п. Молодь усе те «фільтрує» і робить належні висновки. Про результат отого переосмислення, думаю, невдовзі дізнаємось.
На сайті
ВКонтакті