Миколаїв. Львівська область

У нинішнім грудні сповнюється рік як я, новообраний сільський голова, розмовляв із журналісткою Л. Бардак про своє бачення і розуміння стано­вища нашого села в різних аспектах та проявах життя, і публікація кореспон­дентки вийшла минулоріч, саме в грудні, під заголовком «Спадщина проблематична».

Газета «Громада», поряд із кількома іншими серйозними часописами, для мене є обов'язковою і насущною. Адже коли певні особи, які взяли в свої руки ключ розуміння і зобов'язані об'єктив­но відповісти, але мовчать або шлють формальні відписки, єдиний шлях тоді лежить до «Громади». Тут можна ска­зати про наболіле і заодно дізнатися про важливі питання, події району.

Про злободенні проблеми мого села я говорив ще більше десятка літ тому, зокрема, в репортажі під красномов­ною назвою «Веринські рани болять». Ці рани й по сьогодні залишилися. Ска­жімо, важко, гнітюче дивитися, як що­річно обвалюється лівий берег Дністра на крутизні, де втрачаються наші пасо­вищні угіддя. Або вкрай нагальна про­блема - капітальний ремонт школи, об­лаштування стадіону, спортивних май­данчиків. І невідомо, коли наші діти до­чекаються свята, коли увійдуть у гарні класи, спортзал, їдальню.

Давно проситься, волає стариця Дністра, щоб очистити її русло. Знад­лива, колись багата рибою, річка нині тяжко хвора. Проблематично склало­ся з виготовленням генерального плану забудови села, узаконенням пол­ігону для захоронення сміття. Чекають добротного ремонту дороги, Народний Дім, адміністративний будинок. Понині велика частина людей не знає, що робити з майновими свідоцтвами, які у них сім років на руках, - до того до­вела їх колишня сільська влада. Тому вирують пристрасті, киплять емоції жителів, із якими обійшлися неспра­ведливо. Більше тридцяти жителів села документів зовсім не мали. Виникла ще одна серйозна проблема - заліснення полів на багатогектарних площах, забруднення довкілля, зокрема, ландшафтних заказників загально­державного значення.

...Чи вистачить життя, щоб побачити ці рани вилікуваними, проблеми вирі­шеними? Адже на ці заходи потрібні мільйонні кошти державної допомоги!

Так склалися об'єктивні обставини.

А поза ними існують гнійники, гнилі фактори, коли постійно виникають за­давнені і свіжі конфлікти, створені де­якими жителями села, з неодмінни­ми криками, сварками, прокльонами, бійками, часом навіть із кров'ю, тілес­ними забоями і черепно-мозковими травмами. То вже більше роботи для міліції перепадає. Хоч переконався — на скарги та заяви треба реагувати швидко і рішуче, поки подія не охо­лола. І опиняєшся тоді між молотом і ковадлом, одразу наживаєш друзів і ворогів. Але, було ж, напоумлювала цьоця Рузя: «Як будеш дуже добрий і солодкий, то тебе з'їдять, злижуть. А як будеш гіркий - то виплюють». По­над вісімдесят років жінці, з початко­вою освітою, але як щось скаже, то роздумуєш, дивуєшся її філософським афоризмам.

Та є проблеми інші, хоча без крові, шуму і крику, - створені особами, які були і є у місцевій владі. Гордовиті, самовдоволені - дехто з них підкрес­лено нагадує, що має аж повну вищу освіту. Хоча давно відомо, що диплом далеко не завжди є свідченням наяв­ності розуму. Саме ці «достойники» двадцять років «крутили колеса» у Ве­рині на свій лад і розсуд. Остання роз­дача по гектару-два землі у безоплат­ну приватну власність Б.Фіцалі, В Перогу, Б.Сколоздрі Верин збурила. Бо загал, усе село, залишився обдуреним і не має за це ні копійки. Хіба такі пи­тання можна вирішувати без участі усієї громади? Громадським судом треба карати знахабнілих «мудрагелів». По­нині невідома схема приватизації дея­ких об'єктів нерухомості. Тому прин­ципові питання постали до колишніх війтів - З.Кіндія, Р.Царя та депутатів. Добуті, знайдені протокольні матеріа­ли свідчать про їхні нечесні, затаєні від громадськості рішення. В органи про­куратури та міліції скеровано заяви щодо їх роз'яснення та розслідування.

Іноді, після очевидних людських діянь, вчинків і наслідків, замислюєш­ся - що там, у мозкових звивинах нин­ішнього Гомосапієнса, твориться? (Хоча людська природа від часів Хрис­та ні на йоту не змінилася.) Вже не монгол, поляк, австріяк, німець, не комунія правлять - маємо місцеве са­моврядування. Вже місцеві, українці, взяли у свої руки ключ розуміння. І не будучи обізнаними, тямущими у бага­тьох питаннях (але дуже амбітними, що є великим гріхом перед Богом!) - приймали рішення і вели народ за собою…

Цікаво знати: хочемо вам запропонувати найкращі блоги експертів по темі бухгалтерский учет, в яких аналізуються особливості бухгалтерського обліку та складання звітності підприємств в Україні.