Презентація Марією Чумарною власних книжок у Миколаєві сягає корінням, мабуть, ще того часу, коли лише почала їх видавати. і днями в читальному залі Центральної районної бібліотеки вже вкотре авторка приємно дивувала читача не сухим співзвуччям словонабору, а вмінням аналізувати, мислити філософськи, навіть повчати, (дається взнаки, що за професією вона педагог) хоча сама це заперечує і, якщо хочете, намаганням збудити в людських серцях любов...
Тим більше, як стало відомо, книги, так само як і фильмы онлайн зараз у вільному доступі можна переглядати в інтернеті.
«Із книжкою «Відлуння стоголось», - зізналася Марія Чумарна, - я відпочиваю. Сформована із дванадцяти розділів, створених на основі антитез. Це філософська лірика, з одного боку, та афоризми філософів, цитати із релігійної літератури — з іншого».
Письменниця прочитала вміщене у книжці і на основі життєвих бувальщин пояснила зміст. Наголосила, що найважливіший розділ — «Любов і ненависть», і пригадала словами Ісуса Христа, як саме маємо співіснувати в одному суспільстві із тими, хто кривдить нас. Адже справжній аромат любові можна відчути лише тоді, коли навчишся прощати.
Збірка «Вибране. Лірика» - знову ж таки про любов. Авторка в ній головним теж вважає життя в любові: до довкілля, до людини, незалежно від того, ким вона є: другом чи недоброзичливцем, до життєплину, що наближує нашу зустріч із Творцем...
Авторка багатьох видань розповіла і про інші книжки, про повчальні випадки із власного життя. А ще запропонувала кожному присутньому розвинути подану нею тему, бо вважає, що кожна людина має талант віршувати, але в більшості з нас він неначе дрімає. Вдалося написати три спільні вірші: «Я вас люблю, метелики любові», «Бог у кожнім з нас перебуває», «І ангел долі в тебе за плечима».
А подякували гості за творчу зустріч заступник голови РДА Роман Ониськів, директор ЦРБ Віра Блискун, керівник відділу культури і туризму Ірина Іваночко.
...Захід тривав півтора години. Плавно і легко відбувся перехід із теми в тему, в яких головне -таки любов і прощення. У кулуарах слухачі повторювали те, що запам'яталося особливо: «Не заздріть. Бо коли із заздрістю поглядаєте на чужий палац, може з'явитися той, хто із заздрістю подивиться на вашу скоринку хліба.. ».