19-20 березня в Миколаєві відбулася V книжкова толока. На ній були представлені двадцять видавництв з різних регіонів України. Миколаївці упродовж двох днів мали змогу послухати письменників Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівненщини, Києва. Для дітей були організовані майстер-класи та зустрічі з дитячими авторами. Нам випала нагода поспілкуватися з київською письменницею Ларисою Ніцой.
- Пані Ларисо, як Вам Миколаївське літературне дійство?
- Супер! Я вражена! Все організовано на високому рівні. Зустрічі з авторами дуже цікаві. Зал був повен слухачів. Одні письменники змінювали інших. Чесно кажучи, коли оголосили перерву, я подумала, що люди розійдуться по домівках. Нічого подібного! Слухачів стало ще більше. Заворожила ваша землячка, поетеса Світлана Мудрик. Вона щось таке робить зі словами, якусь таку магію, що слова обволікають тебе, затягують, ти поринаєш в середину якоїсь плавкої теплої маси, схожої на не застиглий бурштин, якого хочеться торкатися руками, дивуючись, що це ж слова! Та кожен виступ був неповторним. Вражав талант, глибина думок виступаючих.
- Ви були на толоці як слухач, чи як оповідач?
- Мене на толоку запросила керівник відділу культури Миколаївської РДА Іваночко Ірина, щоб я виступила перед дітьми, як дитячий автор. Тож я перед дітками була оповідачем, увесь інший час упродовж двох днів я сиділа в залі як слухач, насолоджуючись зранку до пізнього вечора творчістю приїжджих та місцевих авторів.
- Хто сподобався найбільше?
- Важко виділити когось окремо. Довго не відпускали миколаївці академіка, письменника Петра Масляка, що розповідав про геополітичні процеси та місію українців, уготовану їм Господом; викладачку Ірину Фаріон, що презентувала своє дослідження про кінорежисера Юрія Іллєнка; отця Ігора Царя, що читав свої поезії; сільського голову Ігора Борщика, що власноруч випускає газету, та порадував усіх авторськими піснями. Гарними були виступи Марії Якубовської, Марії Чумарної, Тараса Прохаська, Дзвінки Матіяш, Маріанни Кіяновської. А Олександр Смик! А Мар’яна Савка! Та можна перераховувати довго! Миколаївці тепло зустрічали і своїх, і гостей. Миколаїв, з його книжковою толокою - унікальний райцентр! Колись Львівщина відіграла важливу роль у моєму житті, відчуваю, що це ще одна важлива віха.
- То Ви у нас не вперше?
- Знайомство з вашим краєм почалося 1997 року з Кам’янки Бузької. Я тоді вчителювала в Кіровограді, і мені запропонували поїхати з групою дітей на Львівщину зустріти Різдво в українських традиціях. Поїздку організовував Народний Рух України. Я погодилася, взяла свій клас, інших дітей і ми поїхали до містечка Кам’янка Бузька. Нас зустріла місцева громада, дітей розселили по сім’ях. Це була незабутня поїздка! Правда, нас спочатку назвали дикими (весело сміється). Та, коли прощалися, всі плакали: і ми, і кам’янці.
- Чому вас назвали дикими?
- Бо так і було! (знову сміється). Кіровоградські діти дивилися на приготування до Різдва широко відкритими очима, бо вони, та і я, ніколи нічого подібного не бачили: спали на соломі, їли пісні страви, ходили до церкви. Нас тоді навчили вітатися «Христос рождається! Славімо його!» Бо і цього ми не знали. І колядок ми ніколи не чули, і не співали. Ну хіба що «Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця…» Кам’янка залишиться назавжди в моїй душі та в серцях моїх учнів. Вони виросли, у когось вже є свої сім’ї, та крізь роки вони пам’ятають Вас, дорогі Кам’янці, і навчають тепер колядкам своїх дітей. Моя колега Світлана, з якою ми приїздили, живе тепер в Іспанії. Вона стала знатною сеньйорою. Ми спілкуємося по Інтернету. Вона теж шле Вам велике вітання і планує тепер привезти в Україну іспанську делегацію зустрічати Різдво в українських традиціях.
- Тепер у Вас враження не тільки від Кам’янки …
- Тепер я в шоці (сміється) ще й від Миколаєва! На цю толоку треба запрошувати українців зі сходу. Хай би теж приїздили цілими делегаціями і відкривали для себе священників-поетів, сільських голів-піснярів, керівників управлінь-бардів. Львівська земля – це особлива земля, особливі люди, особлива культура й традиції. Але я хочу сказати, що хоча там, на сході чи в центральній Україні, не всі знають колядки, чи ходять рідко до церкви, це не означає, що там немає українських патріотів. Просто туди треба поширювати українську культуру, український дух. Від влади ми цього не дочекаємося, може подумати, як робити це власними силами? До речі, про владу. Миколаївська толока зініційована громадською діячкою Любою Хомчак та організована Миколаївською владою: держадміністрацією, районною радою, міською радою, відділом освіти РДА, відділом культури і туризму РДА, тому, цій владі спасибі.
- Пані Ларисо, ваші книжки на толоці були представлені?
- Ой, на Миколаївській толоці було багато гарних дитячих книжок! Я так захопилася, скуповуючи їх, що не знаю тепер, як дотягну додому. Мої книжки теж були: «Невигадані історії про звіряток-друзяток» та «Ярик і дракон».
- Про що Ваші книги?
- Про дружбу, про любов, адже в дітей теж буває любов, про сучасне дитяче життя та дитячі стосунки, про природу… Мої книжки добрі. При написанні книжок керуюся своїм учительським досвідом, враховую психолого-педагогічні аспекти роботи з дітьми, дитячі інтереси, пишу, як мама. Головний ворог книжки – це нудна книжка.
- Дітям подобаються Ваші книги?
- Ну, про це треба запитати в дітей (сміється). А взагалі, думаю, що подобаються, бо за два роки продався п’ятитисячний тираж «Звірят-друзят». Це дуже гарний показник для України та ще й в умовах кризи.
- Що б Ви побажали читачам нашої газети?
- Насамперед, дозвольте через вашу газету подякувати письменникам Львівської спілки за активну участь у всеукраїнській письменницькій акції на підтримку української бібліотеки в Москві. Дякую за власноручні підписи! З допомогою Львівських письменників під час акції було зібрано та поїде до Росії більше тисячі сучасних українських книжок. Дякую Миколаївцям за цікаву толоку. А побажати я хочу всім не зациклюватися на неприємних моментах. Всупереч хворобам і проблемам шукайте в усьому позитив, тоді неприємності відступають і життя стає сонячнішим і теплішим!
Цікаво знати: якщо на вашій дачній ділянці не продумано підведення води, то на ній обов'язково повинні бути присутніми свердловина або колодязь. Сьогодні бурение скважин на воду не є проблемою і робиться без проблем за допомогою новітньої техніки...
Ірина Леськів