Не часто голова РДА збирає наради із приводу діяльності окремих підприємств. Не дивина, коли це стосується великих, бюджетоутворюючих виробників. Та цього разу розглядалась справа невеликого приватного підприємства, чия робота, зазвичай, не викликає надто пильної уваги влади.
Ініціатором представницької зустрічі став міський голова Миколаєва Ігор Хімчак. А запросили представників міліції, санстанції, МНС. Мотив - міська влада не може дати собі ради із підприємцем Мар'яном Шуховським, чиє приватне підприємство віднедавна відоме у райцентрі власним нічним клубом «Прайм». Міська газета присвятила їм майже цілу першу сторінку одного із номерів.
...Свого часу на задвірках крамниці «Мисливець», у внутрішньому дворі, міська рада виділила підприємцю земельну ділянку під будівництво крамниці промислових товарів. Не можна сказати, що це викликало хвилю ентузіазму в окремих жителів Миколаєва, але й якихось обґрунтованих протестів не було. На громадських слуханнях, у будь-якому випадку, особливих заперечень не прозвучало. Понабиравши кредитів, молоді люди таки доволі швидко звели добротний триповерховий будинок. Та не вдалося знайти ні орендарів приміщень, ні самим налагодити оту торгівельну діяльність, котра змогла б хоч компенсувати понесені затрати.
Покрутившись, побігавши, молоді люди звернулись до міської влади із проханням дозволити перебудову споруди під нічний клуб. Тут якраз і відповідний момент настав, бо міська дискотека якось непомітно чи то зникла, чи стала невигідною, існуючі розважальні заклади своїми цінами відлякали «заможну» частину студентства, то й запланований бізнес давав бодай надію на самоокупність. Міська влада дала дозвіл на перепрофілювання.
Не варто, мабуть, описувати чисельні процедури узгоджень, що характеризують нашу дозвільну систему, як одну із найскладніших для ведення бізнесу у світі. Тим не менше, усі бар'єри вдалося подолати, усі необхідні дозволи та документи отримані. Зайве нагадувати, що ключовим моментом всієї справи став саме дозвіл міської ради.
Коли підприємець усе зробив, надіслав міській раді листа, в котрому повідомив, що графік роботи вирішив встановити, виходячи із призначення нічного клубу, із 8-ї вечора до 3-ї ночі. Заплатив чималі кошти за ліцензії на торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, погодив нехитрий асортимент і розпочали роботу.
...У мене, як і в багатьох старших миколаївців, є чимало застережень. Мені б хотілось, щоб молодь краще проводила свій вільний час у бібліотеках, гуртках за інтересами чи спортивних секціях. Але того самого хотіли старші люди і 100, і 50 і 20 років тому. Та молодь знає своє. Природний потяг до компаній ровесників не зупиниш ні законами, ні указами, ні розпорядженнями. Моя бабуся завжди говорила, що найвеселіші часи були у 1918 році, коли їй було 16-ть. Молодь тоді збиралась на вечорниці, ходила вечорами селом, співала. Я ж із ностальгією згадую 70- ті, роки своєї юності, коли ми з друзями обійшли чи не усі Карпати, а літо проводили на озері, у частих походах в ліс. Та й танців не оминали. Були й тоді і бійки, і інші пригоди, котрі не завжди закінчувались щасливо. Проте і міліція, і дружинники, і керівники від влади не могли повністю закрити молодих по домівках, «від біди подалі». Не вдасться цього зробити і сьогодні.
Тому теперішня раптова зміна у настроях керівництва міста здивувала. Замість того, щоб докласти спільних зусиль щодо впорядкування дозвілля молодих людей, вдалися до заборон. Оскільки усі дозволи дали давно (не вельми радячись із громадськістю), вчепились за останню «соломинку». Відмовились погоджувати час роботи нічного клубу. На їхню думку, «Прайм» має працювати із 5-ї до 10-ї годин вечора. Щоправда, це стосується виключно нічного клубу, котрий у такому випадку слово «нічний» мав би прибрати із своєї назви. Чомусь така ініціатива має дуже конкретне спрямування і не стосується інших крамниць та барів, котрим цілодобова робота не заборонена. Хоч і щодо їхньої діяльності зауважень у жителів Миколаєва набереться вдосталь. Особливо щодо крамниці біля центру зайнятості.
Є ще один момент, про котрий обридло вже й говорити. Усі знають, що неповнолітні без особливих проблем можуть купити і алкоголь, і тютюнові вироби. Бували випадки, коли підлітки навіть в лікарню потрапляли із алкогольним отруєнням. Не один раз різноманітні комісії фіксували факт виявлення п'яних підлітків. Та жодного разу не чув, щоб був покараний підприємець, котрий дітям продав оту отруту. А закон передбачає за таке штраф поза 8 тисяч гривень! Багато говориться і про наркотики. Час від часу навіть наша газета друкує інформацію про те, що у котроїсь селянки виявлена грядка із кількома сотнями голівок маку. Знаємо навіть кількість офіційно зареєстрованих наркоманів. Та не пригадую жодного випадку, коли б доблесні правоохоронці затримали доставщика чи розповсюджувача наркотиків. Про практику підкидування наркотичних речовин в кишені підлітків, чиї батьки перебувають на заробітках за кордоном, чув не раз. Але, думаю, це вигадки. Ну, звідки у міліції наркотики? Думаю, що справою честі для них було б затримання отих наркоділків, щоб покласти край розповсюдженню різних чуток. І тоді не будуть писати про різні "пазлітки" і т. д. Як не буде несправедливих підозр щодо міського голови, ніби він взявся за закриття «Прайму» з метою нейтралізації конкурентів іншому нічному клубу, розташованому поруч. Щось давно не чули і про роботу адмінкомісії міської ради, котра має право штрафувати і за порушення громадського спокою в нічний час, і за здійснення інших дій, котрі заважають нам спокійно жити. При вмілій організації роботи комісія може зробити чимало. Та й коштів додати у міський бюджет.
Щиро кажучи, писати про нічний клуб не збирався. Але прийшла у нашу редакцію ціла «делегація від молоді міста» з вимогою спростувати матеріал, надрукований в газеті. Щоправда, не розібрались, що друкувала цей матеріал не «Громада» ...
Поки що у, «Праймі» найнижчі ціни серед розважальних закладів. І саме це, у першу чергу, забезпечує йому відвідувачів, наразі тільки у вихідні та святкові вечори. Від молоді, котра, як люблять говорити владці, - «наше майбутнє», відгородитись заборонами та непогодженнями також не вдасться. Тому, замість пошуків неіснуючих диванів, не потрібно вирішувати якісь комерційні чи приватні інтереси чужими руками (у даному випадку РДА), а сісти і виробити комплекс заходів, спрямованих на усунення існуючих проблем та запобігання виникненню таких у майбутньому. Ніяких ні прав, ні підстав заборонити роботу підприємцю влада не має. А ось від обов'язків допомагати її ніхто не звільняв.
На сайті
ВКонтакті
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису.