...У нас є гарні пам'ятники Матері Божій, Тарасу Шевченку, Голодомору... Але хотілося б вшанувати тих, хто тут народився, жив; тих, хто ходив тими вуличками, якими ми зараз ходимо; тих, хто черпав натхнення у цьому краю. Микола Устиянович, Корнило Устиянович та Уляна Кравченко чи не найвеличніші миколаївчани в історії України.
Не побоюсь цього слова, але це люди, без яких надзвичайно важко уявити собі формування української нації в Галичині у XIX ст. Це люди, яких ціанують всюди, але, на жаль, чомусь не у нас. Як не прикро, все, що про них нам сьогодні говорить у їхньому рідному місті, - це лише вулиці з ямами і один музей, який лише тепер потроху відроджується. Позаминулий рік у нашому районі був присвячений Корнилу Устияновичу, минулий - Уляні Кравченко, цей рік - Миколі Устияновичу.
І, судячи з того, як «гучно» вшановувався «Карпатський соловейко» цих останніх 10 місяців, складається враження, що його ювілей у грудні святкуватимемо з таким же ж «розмахом», що й його попередників. На жаль, людям, які розбудили Галичину в XIX ст., не під силу розбудити нас сьогодні.
Цікаво знати: візьмемо приклад інших держав та міст. Якщо детальніше розглянути историю Палермо, то люди, які там проживають, ніколи не забувають своїх героїв і вшановують їх пам'ять різними способами...
На сайті
ВКонтакті