Миколаїв. Львівська область

Найбільшою помилкою, на нашу думку у незалежній Україні, був процес приватизації землі, який розпочався у нашій області у 1992, а в державі загалом у 1994 році. Земля - наша мати годувальниця - повинна належати усім, хто прожи­ває на ній. Проживши невеликий відрізок часу в період незалежності, бачимо наслідки тієї безглуздої при­ватизації. Всі, хто народився після реформаторського періоду, поз­бавлені права на землю, тобто на безоплатне її отримання.
Процес дрібнотоварного вироб­ництва проходили всі без винятку країни Європи, Америки, Австралії і т. д. В кінцевому результаті прий­шли до висновку, що перспектива належить тільки великим господар­ствам, де можна використовувати високопродуктивну широкозахват­ну техніку і нові технології.

Природа наділила нашу неньку-Україну такими природними ресур­сами, які можуть нагодувати поло­вину населення Європи. А що ж ста­лося з нашою країною сьогодні, чому сало завозимо із Польщі, кар­топлю - із Саудівської Аравії і Єгип­ту, цукор, молоко і молочні продук­ти - із Білорусі і Бразилії, гречку із Росії? Може, на ці і інші запитання дадуть відповідь реформатори або ті партійні функціонери, чиї інтере­си впроваджувалися в життя.
Приймаючи рішення про роздер­жавлення землі і розподіл її між тими, хто на ній працював, ніхто із тих державників і не спитав тих же трударів: „А чи хочете ви цієї землі?» На нашу думку, потрібно було провести всенародний рефе­рендум. На превеликий жаль, ці реформатори, які взяли на себе таку місію, - це люди, які ніколи не працювали на виробництві. Заз­вичай, це - працівники гуманітар­ного сектору: педагоги, журналісти, працівники культури, поети і пись­менники.

На сьогоднішній час усі без ви­нятку реформатори засіли у феше­небельних столичних квартирах, стали докторами і кандидатами наук, їхні діти навчаються у пре­стижних закордонних навчальних закладах (тому, що їхні діти надзви­чайно обдаровані - це вислів ліде­ра реформаторів), заволоділи дос­татніми матеріальними статками, яких їм вистачить на довгі роки, і надалі продовжують насаджувати свої ідеї і пропонують завжди на чергових виборах свої особи, мо­тивуючи тим, що Україна пропаде.
Якщо такі блага від цих реформ, то напрошується запитання: “Чому жоден із них не взяв для своєї ро­дини чи сім'ї пару гектарів і не до­казав дієвість і ефективність запро­понованих перетворень?”

А що ж від цього отримало се­лянство, колишні працівники кол­госпів - 30-40% ріллі здичавіло, по­росли бур'янами, виросли не тільки чагарники, а подекуди й ліс; пра­цездатне населення села переби­вається тимчасовими заробітками у літній і осінній період; тваринниц­тво знищене, поголів'я ВРХ на да­ний час менше, ніж у післявоєнні роки; цукрова галузь знищена, замість натурального курячого м'я­са нас годували тривалий час „лап­ками Буша», котрі надані в реалі­зацію після їх тривалого понаднормованого зберігання; виховну місію для сільських дітей замінила вулиця і вечірні кав'ярні, які ростуть, як гриби після дощу, бо батьки по­їхали в пошуках заробітку у країни Європи, Америки і у Росію; алко­голь і наркотики стали предметом зацікавленості і розваги, які пере­росли у державну трагедію; сучас­них землекористувачів, представ­ників країн Європи: Данії, Німеч­чини, Англії, Франції і сучасних інвесторів - не цікавлять пробле­ми села, для них головне прибут­ки і надприбутки.
Ініціатори «реформ» на повний голос кричали про те, що потрібні ефективні господарі. У результаті корінних громадян нашої держави, трударів села, показують для кап­італістичного бізнесу, як бездарів, неспроможних ефективно вести господарювання, а для них ство­рюють тепличні умови для веден­ня виробництва і надають пільги в оподаткуванні.

Ми, керівники сільськогоспо­дарських організацій тодішнього періоду, хотіли б заперечити цим реформаторам і зробити по­рівняльний екскурс виробництва сільськогосподарської продукції з 1990 року до 2009 у нашому рай­оні. Приміром, поголів'я корів: 63000 (1990 р.) і 129 (2009 р.)
У селах будувалися нові навчальні заклади (школи), фельдшерсько-акушерські пункти. У сільських шко­лах навчалися 8 тис. учнів. Створю­валися умови для заохочення мо­лоді продовжити працювати в місцевих господарствах.

А скільки коштів було накопиче­но за роки сумлінної праці, котрі працівники колгоспів мали намір використати для облаштування жит­ла для своїх дітей і придбання ав­тотранспорту. На ці гроші ви могли в той час купити щонайменше по гри легкові автомашини радянсько­го виробництва. Маючи такі зао­щадження, ви були впевнені у за­безпеченій старості.

У вас попросту відібрали все і ніхто не вибачився, і не взяв на себе відповідальність за такі дії, неда­ремно керівництво держави гово­рить “Маємо те, що маємо” - вислів Л.М.Кравчука.

Шановні працівники села, прийміть найщиріші вітання із на­годи професійного свята, дня працівника сільського господар­ства - здоров'я Вам, людського щастя, добра і тепла у ваших душах і домівках, матеріальних статків. Божої ласки і Божого благословення.

Петришин, Підлужний та інші

Від редакції. Цей лист надійшов у редакцію після офіційної дати “Дня працівників сільського госпо­дарства”. Друге - автори не пода­ють свого бачення реформування села із «радянсько-поміщицького» до цивілізованого. А критикувати вміє кожен...

Цікаво знати: для успішного ведення бізнесу та прийняття правильних управлінських рішень необхідно, щоб бухгалтерський облік відображав повну і достовірну інформацію про діяльність організації тощо. Пропонуємо вам бухгалтерский аутсорсинг, який включає в себе різного виду послуг.