Тільки-но віддзвеніли бокали з «Шампанським», відлунали вітальні тости, а вулиці Миколаєва вже почали наповнюватися веселим гамором. Поодинці, парами, зграйками - усі квапились в одному напрямку: на майдан Незалежності. Сюди, як свідчили напередодні численні оголошення, для спільного святкування Нового року миколаївчан та їхніх гостей запросив мер міста. Ну, а таке велелюддя на самому майдані можна побачити лише раз - саме у ту святкову новорічну ніч. Музика, танці перепліталися з радісними здравницями, обіймами, поцілунками. Веселощі, як мовиться, били через край.
Принишк майдан лише тоді, коли слово для вітання взяв міський голова Ігор Хімчак. Був, як личить у таку мить небагатослівним, лаконічним:
- Час пробіг непомітно. Були у минулому році перемоги, були й розчарування. Але життя продовжується. І дивитися нам треба тільки вперся, разом робити все для того, щоб наш Миколаїв ставав ще красивішим!..
Останні слова пана Ігоря, разом із поздоровленнями, потонули у бурхливих оваціях. А веселкові спалахи феєрверку, здавалося, здійняли ті емоції у нічне небо.
А потім господарями свята стали Дід Мороз та Снігуронька. Конкурси, подарунки вабили багатьох святкувальників.
Зрозуміло, - тон усьому задавала молодь. Та був приємно подивований тим, як багато прийшло на новорічні урочистості людей старших, статечних. І вже не було меж моєму здивуванню, коли побачив у гамірній юрбі давніх знайомих з шестирічною внучкою Оленкою. «Дитя? У таку пізню годину?». «Та вона ціле пополудню спала, аби її тільки взяли з собою» — пояснили дідусь з бабусею. Мала на то тільки усміхнулася і, вибравши момент, шепнула на вухо: «Вуйку, я не спала, а лежала тихенько, як мишка, щоб мене на феєрверк взяли». «Ну, і як?» - запитав. «Кльово!» - з щирим захопленням сказала Оленка.
Зрештою, незважаючи ні на вік, ні на статус, усі, у кого цікавився про враження від новорічного дійства, відповідали однозначно: «Чудово!», «Прекрасно!», «Відірвалися на повну!». Значить, свято вдалося.
На сайті
ВКонтакті