Минулий рік, за словами Марії Ганич, завідувачки народним літературно-мистецьким музеєм імені Уляни Кравченко і Миколи Устияновича, був неабияким плідним не тільки для неї. Ще б пак, чого вартує лише той факт, що у 2011-му ми відзначали 200-річчя від дня народження нашого славетного земляка - священика, поета і письменника Миколи Устияновича. Отож, під знаком цього ювілею відбувалося багато цікавого не тільки у самому музеї, а й далеко за його межами. Але і це виявилося лише дещицею з усього зробленого минулоріч. Лише перелік проведених заходів зайняв би багатенько місця.
Тому акцентували на найголовнішому.
- Отож, пані Маріє, що б виокремили зі зробленого упродовж минулого року?
- Навіть не знаю з чого почати. Якщо брати до уваги 200- літній ювілей Миколи Устияновича, то першою пригадується книжкова толока, приурочена цій даті. Саме під час неї музей відвідали письменники з Тернополя. Були дуже вражені побаченим. Ще більше захоплення викликала у них екскурсія до каплички - «Писанки». Щоправда, перед тим, а саме 29-го лютого, у нашому музеї відбулась не менш цікава подія - вечір, приурочений 140-вим роковинам народження Лесі Українки. Підготували його учасники театру «Хліб», миколаївські «пластуни» та десятикласники загальноосвітньої школи №2. І безпосередні учасники, і гості цього свята теж отримали неабияку естетичну насолоду.
- Знаю, що музей відвідало чимало відомих особистостей.
- Дійсно, у нас проводили зустрічі люди із непересічними біографіями, у яких є своя вироблена психология общения і творчі здобутки. І першим, у цьому ряді, хотіла б назвати правнука Івана Франка по лінії сина Петра - Петра Мирославовича Галущака. який мешкає у Львові. «...Вісті» писали про його серпневий візит, тому не зупинятимусь на деталях. У вересні ж, у приміщенні музею, - мали зустріч з лауреатом Шевченківської премії, нашим земляком, письменником Ярославом Гнатівим. Пан Ярослав презентував тоді свою книжку про Миколаїв «Біля паплі», видання якої, до речі, приурочив 200-річчю від дня народження Миколи Устияновича. Інтригуючими, неординарними були також дискусії у стінах нашого музею з першим редактором львівської газети «За вільну Україну», публіцистом Василем Базівим, який знайомив нас зі своїм романом «Хрест», та художником-мистецтвознавцем з Дрогобича Левком Сконом. Свої твори на презентацію привозили у Миколаїв також письменниця з Добромиля Марія Прокопець, львівяни - письменниця Людмила Когут і поет Роман Синовір, ще один поет із Самбірщини Володимир Пішко, відомий журналіст та публіцист Ярослав Сватко...
- Напевне, у музей приїжджали не тільки творчі люди?
- Ой, гостей вистачало! Приміром, були у нас представники туристичної фірми «Карпати-інфо», з ініціативи яких музеї міста занесені в Інтернет на однойменний туристичний сайт, а працівники «Укрзахід- проектреставрації» цікавилися історико - архітектурними пам'ятками Миколаєва. Телевізійники зі Львова за матеріалами нашого музею готували передачу «Пам'яті друга» про дружбу Уляни Кравченко з Іваном Франком, яка опісля демонструвалася на «12- му» каналі. Гостювали у нас кандидат історичних наук, доцент кафедри Львівського національного університету «Львівська політехніка» Іван Хома, очевидець голодомору 30-х з Кіровоградщини Федір Ухань. Вже й не кажу про студентів, старшокласників.
- Доводиться, очевидно, займатися не тільки організацією та проведенням різноманітних заходів, але й господаркою?
- Так, я в одній особі і завідувач, і адміністратор, і техпрацівник. Але ні на що не нарікаю. Сама аура перебувати ось тут, серед предметів, які «пам'ятають» наших славетних земляків, наповнює якимось спокоєм, затишком. А роботи будь-якої не боюся.
- Але, пані Маріє, зізнайтеся чесно: побут заїдає, проблеми тиснуть.
- А де зараз без цього обходиться?! Он, бачите, треба до пуття довести опалення. Тут, дякувати Богу, наразі двома конвекторами підсобили спонсори з фонду Олега Канівця. Конче потрібно встановити огорожу навколо садиби, поміняти «електрику» у самому приміщенні...Але, найголовніше, що бачу підтримку міської влади, отож і у майбутнє дивлюся з оптимізмом.
На сайті
ВКонтакті