Народився 5.05.1919 р. у с.П'яткова біля Перемишля. Помер 11.02.1996 р. у Миколаєві, де і похований. Закінчив гімназію у Перемишлі (1937), у 1939 р. вступив на математичне відділення Учительського інституту у Львові, але через війну зміг його закінчити аж у 1948 р. Закінчив аспірантуру при Львівському педінституті за спеціальністю «Методика математики» (1954 — 1957). Завідував школою у с.Близянки (1937 — 1939), був директором неповних середніх шкіл у селах Рудківського р-ну (1946 — 1949), вчителював у с.Галичанів, м.Перемишляни, с.Криниці (1941 -- 1945), м.Нижні Устріки (1949 - 1951), с.Лисятичі (1951 - 1954) та з 1957 р. - у м.Миколаєві.
Наукові праці, присвячені методиці викладання математики (приміром стаття «Позначування рисунків як засіб підвищення ефективності викладання геометрії»), історії математичних відкрить (дисертаційна праця «Основні етапи розвитку математики»), психології вивчення математики, проблемам слов'янського етногенезу, етимології назв, ономастики і гідронімії, дослідженню т.з. темних місць у «Слові о полку Ігоревім», окремих джерел до ранньої історії України і слов'янської історії, розкидані по різноманітних часописах: «Математика в школе, «Советское славяноведение», «Архіви України», «Український історичний журнал», газ. «Ленінська зоря» та ін., а також у польських часописах, зокрема в органі української діаспори «Наше слово».
То були часи, коли вченому з провінції, до того ж математику за фахом, нелегко було друкуватися в історичній пресі. Мирослав Усцький
був м'ягкою і лагідною людиною у житті, водночас твердим і безкомпромісним у всьому, що стосувалося науки. Він принципово не йшов на співавторство, виправлення тексту чи інші обов'язкові компроміси того часу, без яких друкування наукових праць було практично неможливим. Через це основна частина доробку вченого залишилася у рукописах або просто в помітках на полях книг і журналів. Мирослава Усцького відзначало ясне математичне мислення, чітка аргументація і солідна мовна підготовка. Під його впливом розпочав системні історичні дослідження Леонтій Войтович. Напевно йому і личить докласти зусиль, щоби основні думки та ідеї сл. п. Мирослава Усцького стали надбаннями української науки.