Миколаїв. Львівська область

Народився 14.04.1900 р. у с.Гуменець (тепер Пустомитівського р- ну). Син господарів Івана Стасіва та Марії з Шереметів. Помер 15.12.1971 р. у с.Підбуж і похований в Гуменці у родинному гробівці. Лікар, вчений, громадський діяч. Дійсний член Українського Лікарського Товариства (УЛТ).
Закінчив гімназію у Львові. Рік студіював медицину в Українському Таємному університеті, а потім продовжив студії на медичному факультеті в університеті в Брно, які успішно закінчив у 1927 р. Але чеські дипломи, які визнавалися в цілому світі, на теренах Польщі чинності не мали (у такий спосіб відкидалася переважна більшість української інтелігенції, яка здобувала освіту у Чехословаччині, де не було ніяких обмежень для українців). Тому Д.Стасів після повернення у Галичину був змушений відбути військову службу у Кракові, а потім ще пострифікувати свій диплом у Варшавському університеті (1930). Це дозволило йому у 1930 р. відкрити власну лікарську практику у м.Миколаєві. Впродовж довгого часу, здобувши славу висококваліфікованого лікаря, працюючи в УЛТ, він залишався активним громадським діячем. їздив з рефератами по селах, заложив Товариство «Відродження», був головою «Просвіти». З приходом радянської влади д-р Стасів заложив першу міську лікарню на місці колишньої офензиви (тепер родильне відділення ЦРЛ). У 1945 р. Дмитра Стасіва було заарештовано і ув'язнено у Дрогобицькій тюрмі. По статті 54 він отримав 10 років, які старанням адвокатів було знижено до п'яти. У 1948 р. його дружину Мирославу з Чеховичів та троє дітей: синів Любомира (нар. 1931 р.), Яромира (нар. 1936 р.) і дочку Оксану (нар. 1942 р.) відправили у Сибір. Відбувши тюремний термін, д-р Стасів отримав дозвіл повернутися додому і направлення на роботу у Золочів. Але він не скористався з цієї нагоди і добровільно поїхав у Сибір до своєї сім'ї. У 1960 р. сім'я Стасівих повернулася до Миколаєва. Дмитро Стасів працював лікарем у с.Підбуж до самої смерті.
До війни друкувався у «Лікарському віснику». Залишив цікаві спогади "Ніч серед полудня", частина яких була опублікована. Архів Дмитра Стасіва, старанно збережений дружиною і дочкою, ще чекає на свого дослідника.