(Джерелознавчий аспект проблеми)

Опубліковано у: До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70 річчя. - Т.1. - Київ-Львів, 2004. - С.712-720 

Князеві Леву Даниловичу в історіографії не повезло. Практично все життя провівши у сідлі з мечем в руках, „князь думен и хоробор на рати, немало бо показа мужьство свое во многых ратех", „винахідник машин для здобування фортець", не потурбувався про власного літописця, а волинські редактори, князі яких дуже неприхильно ставилися до свого старшого брата, перенесли цю неприязнь на сторінки Галицько-Волинського літопису. Тому сучасному дослідникові доводиться будь-якими крихтинами, які зберегли інформацію про цього князя, який був дуже популярним серед різних верств українського населення, особливо на землях своїх колишніх князівств, впродовж ХV-XIX століть. 

Однією з проблем, які торкаються діяльності князя Лева Даниловича, є проблема його столиці в часи боротьби за відновлення єдності Галицько-Волинського королівства. При всій умовності самого поняття „столиці" для періоду феодальних монархій, які вимагали великої рухливості правителя, все ж існували центри, де переважно перебував двір і які у свідомості населення та сусідів виділялися як символи держави і правителя. Подібним є свідчення анонімного каталонського географа середини XIV ст., який писав, що з Польщею межує "королівство Лева, столиця його - місто Лева". Навіть скептики відносять ці відомості до початку XIV ст., але цього одного свідчення замало, щоби вважати Львів столицею князя Лева Даниловича.